Our Father, who art in heaven...

Отче наш, що єси на небесах...

Шкільний Театр УКУ «На Симонових Стовпах» був створений єднанням спраги на красу молодих людей, що увійшли у прекрасний вік академічного навчання; усвідомлення важливості театру, як складової університетської парадигми; пошуку правди та її форми висловлювання лідерами, що наважились провадити на цій дорозі.Народження нашого театру не є усталеним актом, бо спрага, усвідомлення і пошук зріли кожен у власному часі.

Народження нашого театру не є завершеним актом, бо є таким, що триває. Він народжується у кожному, хто приходить, відкриває його для себе і обирає як власного подорожнього.

— забуті джерела нашої культурної спадщини. Це жанр, який існував, плодоносив і творив мистецький, ціннісний, метафізичний простір епохи бароко; — мобільна академічна мистецька платформа для пізнання і творення висловлення; — лабораторія, пошук відповіді на вічні питання у миті теперешнього; — не муштра, але усвідомлене дозвілля (σχολή), забава, як повнота тривання у часі, у спілкуванні з Іншим, з Богом, зі світом, із собою; — дорога з відкритістю на Зустріч.

...«На Симонових стовпах» Святий Симеон Стовпник, покровитель нашого театру, унікальний християнський практик і містик, якийдля заглиблення у молитву, у буття усамітнювався на висоті стовпа. Але акт стояння, усамітнення приваблював, єднав ще більшу кількість людей. Цей феномен є схожим до обраної нами театральної практики, ядро якої лежить не в демонстрації краси, але в зосередженні на сутності речей, що провокує особливу якість буття (АРТу), яка набуває краси (АРТу), коли і форма стає змістом. Вистава є не причиною для зустрічі, але наслідком відкритості на Буття. Поєднання дороги Шкільного театру і стовпа Симеона, ходи і стояння творить нову сутнісну і мистецьку напругу, яка дає сподівання не заблукати у мандрах чи затворі самозаглиблення.

Наші стовпи – це... — Христоцентричність, як прояв Божого у тварному, Тиші у Слові, Правди у Красі — Лабораторія, яка передбачає працю, дослідження та творенння методології — Забава, яка зявляється у радості співбуття, на перетині свободи і правила, структури і імпровізації.

Наші стовпи – це автори текстів, в яких ми відкриваємо Тишу і Слово: Богдан-Ігор Антонич, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Ян Твардовський, Клайв Льюїс...

Наші стовпи — це наші вистави, в яких ми набуваємось і набуваємо сенсу Арту, в яких ми настоюємо втому і ростимо у Радості, в яких наважуємось на Зустріч.

Наші стовпи — це люди, життя яких перетворилось на мистецтво. Люди, погляд, слово, жест яких є благодатним і визначальним у напрямку нашого стоянння.